У цивільному житті полтавець Валентин — лікар. Має специфічну спеціальність, таких фахівців на Полтавську область лише декілька. Минулої осені був мобілізований Полтавським об’єднаним міським ТЦК та СП до лав ЗСУ, але не за медичним фахом.
— У будь-яку вільну хвилину ми проводили тренування з тактичної медицини. За 30 секунд треба було накласти джгут на будь-яку кінцівку. Перевіряли пульс, заставляли буквально дотягувати джгута, щоб зупинити кровопостачання кінцівки. Не раз мені потім дякували побратими, які отримали поранення, що добре навчили їх надавати собі допомогу. Одного зустріла в госпіталі пізніше, сказав: «Ці навички врятували мені життя, коли отримав поранення в ногу. І тобі привіт від ще одного товариша — він зараз у Чернігові лікується», — згадує військовослужбовиця Полтавського об’єднаного міського ТЦК та СП молодший сержант Лілія Занько.
Олександр Мацько родом з Полтави. Історик за освітою, обрав для себе цивільну професію промислового альпініста. Одружений, батько трьох дітей. Здавалося, має в житті все, що потрібно для щастя. Та тихі сімейні плани зруйнувала країна-агресор росія, коли підступно вдерлася в Україну 10 років тому.
24 лютого 2022 року Андрій Миколенко, на той час старший лейтенант, зустрів на Київщині поблизу населених пунктів Гоголів та Русанів Броварського району. Тоді у складі 72 ОМБр він керував діями протитанкового взводу і 2 березня разом з побратимами зупинив колону російської техніки, яка рухалася на столицю України. Разом з головним сержантом на псевдо «Май» знищили два російських танки і дві БМП з Джавеліна.
У штаті ТЦК та СП на Полтавщині чимало військовослужбовців з бойовим досвідом. Воїни, які після поранень не можуть повернутися до повноцінного виконання бойових завдань на фронті, тепер допомагають поповнювати лави ЗСУ.
Серед тих, хто нещодавно перевівся до Полтавського об’єднаного міського ТЦК та СП — 23-річний солдат Максим Тарасевич родом з Карлівського району на Полтавщині. В колишньому — матрос 36 бригади морської піхоти, який повернувся додому після 10 місяців російського полону, куди потрапив під час оборони Маріуполя.
Микиті Різнику зараз 26 років, з яких шість він — військовий. На військову службу, зізнається, потрапив майже випадково. А потім пройшов ООС, став ветераном війни. І нині проходить військову службу в Полтавському об’єднаному міському ТЦК та СП.
24 лютого 2022 року Сергій Батир прийшов добровольцем до Кременчуцького районного ТЦК та СП і з того часу перебуває у лавах Збройних Сил України.
Головний сержант Руслан Миколайович Ляшенко з перших днів «великої війни» був небайдужим до майбутнього України і готовий був зі зброєю в руках відстоювати її територіальну цілісність.
Назаров Азамат Маратович народився у 1988 році в росії. Проживав там 5 років, після чого переїхав на Полтавщину. У 2006-у році закінчив з відзнакою Професійний гірничий ліцей у Горішніх Плавнях, після чого пройшов строкову службу.